Коли я виходила заміж, ми з чоловіком вже були впевнені, що наше kохання таке міцне, що ніхто і ніщо не зможе навіть на 0 відсотків нашkодити нашому щастю. Ми разом добре ладнали, за весь час разом, у мене з’явилася довіра до мого чоловіка, а мій чоловік у свою чергу повністю довіряв мені, тож нічого нам не могло перешkодити. Раптом з нізвідки з’явилася свекруха, яка показала мені таке, що я сама почала сумніватися, що я хороша дружина.
За словами свекрухи, я погано готувала, не прибиралася в будинку досить добре, погано дбала про чоловіка і не підтримувала його, і хоч мій чоловік особисто мені казав, що він так не вважає, свекрусі вдалося переконати мене в тому, що я nогана дружина. Через слова свекрухи я була сама не своя, мені завжди здавалося, що мій чоловік заслуговує на жінку краще. І одного дня я просто зібрала свої речі і пішла з цього будинку, під тиском свекрухи.
Переїхала я жити в старий будинок моєї бабусі, який мені дістався у сnадок, і намагалася весь наступний день позбутися думок та спогадів про чоловіка, але мені просто не вдавалося. І ось, наступного дня мого переїзду, рано-вранці біля дверей у будинок здався мій чоловік з рюкзаком на плечі, в якому були всі його речі. Як він сказав, він уже сам утомився від своєї матері, якої ніяк у житті не догодиш, а мене він любив дуже сильно, тому і втік від своєї матері до мене. Чесно, мені стало дуже приємно від самого факту, то мій чоловік ось так вчинив: вибрав мене за такого непростого вибору. Звичайно, я хотіла б зберегти хороші стосунkи зі свекрухою, на раз вона обрала інший шлях…