Ми з Дімою почали працювати в цій компанії одразу після університету. Ми мали однакові посади, та ще й графіки збігалися, отже, від роботи ми отримували максимальне задоволення. Звичайно, за межами нашого офісу спілкування не припинялося. Як у старі добрі часи, ми продовжували ходити нашими улюбленими закладами, відвідували спортивні заходи, часто пили пиво. Через якийсь час Діма зустрів жінку, покохав її, і вони побралися.
Я був свідком на їхньому весіллі. Мені здавалося, що я лагодив із його дружиною. Як би там не було, вона ніяк не перешkоджала нашому спілкуванню. На роботі я намагався всіляко прикривати Діму: закривав за ним усякі косяки, які він допускав через те, що більшість годин на день присвячував своїй дружині. У молодих невдовзі наро дилася дитина. А я поки що концентрувався тільки на кар’єрі і намагався просунутися кар’єрними сходами.
Якось я настільки заробився, що не помітив серйозної помилки. Обійшовся я лише штрафом, але про підвищення якийсь час довелося забути. Але найцікавіше те, як вирахували мою помилку. З перевірених джерел я дізнався, що на мене ‘настукав’ кращий друг – Дімка. Коли я дізнався про це і пішов розбиратися, Діма навіть не відмовлявся: -Вибач, друже, але мені ця посада потрібніша. Сам розумієш: сім’я, дитина. У результаті на підвищення пішов один із наших колег. Ми все ще працює з Дімою за сусідніми столами, але навіть дивитися на нього мені стало нудно.