“Багато знань – багато печалі”. Як вірно сказано. І який біс підштовхнув мою цікавість заглянути в айфон чоловіка?! Ми з Максом одружені більше двадцяти років. За сьогоднішніми мірками світовий рекорд. Ніколи він мені не давав приводу ревнувати. Завжди був ласкавим і уважним. Я завжди була впевнена, що єдина і неповторна для нього. Трохи напружували його часті відрядження. Але за них йому nлатили баrато, а свою фізичну відсутність він заміняв частими дзвінками. Цікавився нашими справами, дітьми, моїм самопочуттям. Додому приходив завжди з букетом червоних троянд (мовою квітів – пристрасть) і шепотів мені на вухо: “я скучив за твоїми пестощами!”.
А сьогодні, йдучи на роботу, він залишив свій телефон вдома. Поки я дивилася на айфон, думаючи, як повідомити чоловікові, що той забув телефон вдома, прийшло повідомлення: “Привіт, мій котяра, коли зустрінемося?”. Я відкрила всю переписку. – Мій котяра, а ти й справді не одружений? Щось мало віриться в це”. – Не знайшлося такої мисливиці, яка змогла б зловити мене в свої тенета! Але ти можеш спробувати! – Ти переконаєшся в моїй любові!” Це був найбільш пристойний діалог, з прочитаних мною.
Перевірити всі листування з цією, і всі листування з іншими його підстилками, у мене не було сил. Мій світ звалився в одну мить. Думки плуталися в голові. “Може бути це просто слова? Може у нього таке хобі?”- майнула надія. Але тут же була перебита іншою думкою: “Ага! Продовжуй займатися самообманом!”… Сиджу, ламаю голову, як мені жити далі? Влаштувати допит з пристрастю? Переконатися в його зрадах? І що далі? Роз лучення? Це мене щасливою не зробить. Зрозуміти, пробачити, забути? Але я вже ніколи не зможу ставитися до нього з kолишньою довірою і любов’ю. Як сприймуть наше роз лучення діти? Як вони сприймуть зраду батька?.. І чому я залізла в його телефон?!