Я завжди була дуже со ром’язливою, сама дуже со ромилася знайомитися з людьми, тому зовсім не див но, що з майбутнім чоловіком мене познайомив вітчим. Йому просто хотілося виселити мене з квартири, тому він і знайшов Віталія. Віталій був сином його колеги. Він був теж со ром’язливим, тому ми знайшли спільну мову, відіграли скромне весілля. Віталій працював охоронцем в супермаркеті і мало заробляв, тому можливості знімати окреме житло не було, ми оселилися з його мамою.
Скоро я заваrітніла. Під час ультразвукового дослідження з’ясувалося, що я чекаю двійню. Ця новина дещо злякала Віталія. Коли у нас з’явилися малюки, він не брав участі в їх вихованні. Свекруха теж не втручалася. Мені доводилося одній доглядати за двома малюками. Це було зовсім нелегко. Через півроку, втомившись від постійного крику дітей, свекруха вирішила вигнати нас з квартири. Вона подзвонила моєму вітчиму і попросила його нас забрати.
Вітчим був не надто радий такій перспективі. Мама теж не дуже хотіла, щоб два немовляти цілодобово були присутні в будинку. Вони вважали за краще забрати бабусю з села до себе, а мене поселити в старий будинок, тільки фі нансами погодилися доnомагати. Довелося мені нелегко, ніхто мені не доnомагав. Простіше стало, коли діти в дитячий сад пішли. Тоді з’явився Віталік і став просити вибачення, мовляв, усвідомив все. Я його вигнала, навіть слухати не захотіла.