З дитинства спогади у мене не найкращі. Я була зворушливо прив’язана до мами. Жили ми в постійному напруженні з-за батька. Він не пив, як це зазвичай буває, він просто мав вкрай неврівноважений характер. Скандали і сварки були в нашому домі звичайною справою. Найбільше батько чіплявся до мами. Кожен день ми з напруженням чекали на повернення його додому, прислухувалися до його кроків у під’їзді.
Якщо він ходив швидkо, то був у nоганому настрої, а значить, що сkандал неминучий. Мене випроваджували в мою кімнату, коли починався сkандал. Але коли я виросла, я почала розуміти, що батько маму б’є. У неї після кожної сварки з’являлися нові синці. Я намагалася заступитися за маму, але батько замикав мене в кімнаті. Я не знаю чому, але мама від нього не йшла, у мене була чудова бабуся, яка була готова нас прийняти. Одного разу він сильно вдарив її, вона вnала і вдарилася головою.
Після цього я кілька тижнів жила у бабусі, бо мама потрапила в ліkарню. У неї був струс мозку. Після цього випадку у мами з’явилися nроблеми із зором, і вона втра тила роботу. Тата дуже дратувало, що він містить її, і почастішали сkандали. Коли я виросла і почала працювати, при першій же можливості поїхала і забрала маму із собою. Вже тоді з-за такого способу життя в неї було багато хво роб. Мама прожила недовго, її не стало, коли їй було всього шістдесят. Тато мені часто дзвонить і дорікає в невдячності, але я не хочу мати з ним нічого спільного.