Я вийшла заміж, коли мені було 35 років. У мене з чоловіком була значна різниця у віці, цілих 12 років. Але у нас нестандартна ситуація вийшла, бо в нашій парі саме я старша. Я розуміла, що мені терміново треба наро дити дитину, бо час іде, а я ще жодного разу не була мамою. Все трапилося, і я заваrітніла, чоловік думав, що це подарунок долі. Але я знала, що це все було сплановано. Коли я наро дила дівчинку, то до нас у гості з іншого міста приїхала мати мого чоловіка. Це було моє перше знайомство зі свекрухою, і воно пройшло жа хливо. Я пам’ятаю, як вона мені сказала: -Ти взагалі про майбутнє хоч трохи думаєш?
Вже доросла баба, а вирішила у kохання пограти. Це зараз вам добре, коли різниця у віці не відчувається, а що буде через 5, 10, 15 років? Ти станеш старою, і мій син перестане на тебе звертати увагу, ось побачиш, так все й станеться. Коли нашій дочці виповнилося 10 років, я помітила на собі вже явні глибокі зморшки. Якщо раніше мені вдавалося їх приховувати кремом або невеликими процедурами, то тепер моє обличчя і тіло потребувало конкретної підтяжки. Мені стало ніяково роздягатися перед чоловіком.
Адже він був у розквіті років, такий молодий і привабливий. А моє тіло старіло швидше, я все більше була схожа на стареньку. Через це я постійно відчувала сором. Ще й слова свекрухи миготіли у мене в голові, я зрозуміла, що вона мала рацію. Мені було дуже страաно почути від чоловіка слова про те, що він іде до іншої, тож я перша вирішила роз лучитися. Сказала чоловікові, що не хочу більше мучити ні себе, ні його. Донька у нас досить велика, роз лучення нормально перенесе, тим більше ми роз лучаємося без скандалів. Чоловік погодився зі мною та спокійно пішов. Я мала відчуття, ніби він давно цього чекав. З одного боку, якось прикро, він навіть не захотів мене зупинити. Але все ж таки я сама пішла на такий крок.