Мій дядько був високою, красивою і дуже розумною людиною. Йому було 45 років. Він був настільки чарівний, що всі жінки божеволіли від одного його погляду. Він був дуже пунктуальною людиною. Щодня рівно за годину він заходив у кав’ярню, пив чорну каву і насолоджувався цим смаком та свіжим повітрям. У ці моменти він не хотів думати ні про роботу, ні про проблеми – ні про що. Він тільки хотів насолоджуватися цією миттю. Але ця насолода тривала лише тридцять хвилин. Після цього він знову повертався у важку реальність.
За звичкою він щодня заходив в те саме кафе. Якось він побачив там тендітну, на вигляд нещасну дівчину. Вирішив підсісти до неї ближче та заговорити. Виявилося, ця дівчина завалила іспит, і тепер їй було со ромно повертатися додому та дивитися батькам у вічі. Дізнавшись цю історію, він згадав себе… У молодості він був жебраком, і нічого в нього не було. Одна жінка помітила його, вона пошкодувала та привела до свого дому. Він швидkо все обдумав і ухвалив рішення.
Дівчина спочатку злякалася, але після роздумів погодилася. Вона почала працювати в офісі кур’єром. Вона була дуже працьовитою дівчиною і незабаром винайняла собі квартиру. Якось її мама прийшла в офіс – познайомитись із рятівником доньки. Вона дякувала йому за те, що він доnоміг дочці, і за те, що він такий люб’язний. Але раптом вона припинила розмову – і дивилася на нього. Вона згадала його. Він теж згадав дівчинку з далекої юності, в яку був шалено заkоханий. Ось що означає доля.