Вже довгий час у мене є одна сусідка, бабуся, яка відноситься до мене вже надто добре. Вона постійно пече мені пиріжки, завжди готова поділитися тим, чого у мене немає, і готова доnомогти в усьому. Я можу сказати, що вона стала моєю другою мамою. І ось нещодавно, під час розмови по телефону з подругою, яка живе на іншому поверсі, я дізналася, що зовсім скоро у бабусі ювілей, 85 років.
Людей такого віку мало в наш час зустрінеш. Тому я, чисто з солідарності, вирішила в день народження провідати стару, це точно не було б зайвим. Я напекла її улюблених тістечок, і вранці вирішила привітати бабусю. Вона мене мило запросила в будинок, я увійша і сіла на кухні. Бабуся накрила великий стіл на багатьох гостей, от тільки за столом сиділи тільки ми двоє, через що у мене трохи сльо зи не пішли.
Бідна старенька була зовсім самотня. З-за цього я вирішила провести зі старою більше часу, і засиділася допізна. Весь цей час вона гордо мені розповідала про свою молодість, про свого чоловіка, і всі її досягнення. Судячи з усього, бабусі були приємно, що з нею взагалі хтось є вдома. Так і я час провела приємно. Сподіваюся з такою подругою як я, їй буде не так самотньо.