Моя сім’я починається і закінчується моїм батьком, який мене виховував, який про мене дбав, який був для мене опорою. Мама пішла з сім’ї після мого народження, а тато одружитися вдруге не захотів, боявся знову втра тити kохану людину, напевно. Удача не завжди було на боці батька, і я завжди хотів як можна швидше вирости, щоб підтримати батька у всьому, як справжній чоловік.
Через фі нансовий стан в сім’ї, я знайшов роботу вже в 15 років. Я писав статті для місцевих газет, а через 3 роки у мене з’явилася робота краще. Через пару років, я натрапив на вакансію в одному офісі, завдяки якій я вже міг жити сам і забезпечувати себе, і батька. В один день, батько мене покликав до себе – у нього була серйозна розмова, як він сказав. Я почав трохи хвилю ватися, якщо чесно. У вітальні мене чекала жінка, яка, за словами батька, була моєю мамою.
Побачивши мене, вона розnлакалася, почала просити вибачення і кинулася обійматися, от тільки я її навіть бачити не хотів. Я відчепив її від своєї шиї і без зайвих слів пішов звідти, залишивши людей похилого віку наодинці. Нехай батько чинить так, як вважає за потрібне. Я не збираюся пробачати людину, яка так підло кинула мого батька зі мною, і весь цей час, хоча б раз, у мій день народження, не привітала.