Я рано втратила батьків, опіку наді мною взяв дід. Він дуже старався, щоб у мене все було. Ми з дідом чудово уживалися. Я з дитинства була досить кмітливою дитиною і чудово розуміла, що дідусеві нелегко, тому намагалася йому в усьому доnомагати. Спочатку дід працював і наймав няню, щоб вона за мною стежила за його відсутності. Але з семи років я залишалася одна. Я і вдома забиралася, і простенькі страви готувала. Дідусь мною пишався. Найбільше я любила сидіти з ним вечорами на кухні та балакати про всяке. У випускних класах школи я мріяла вступити на кухаря. Але тоді дідусь перейшов на nенсію.
Грошей у сім’ї стало не вистачати. Мені довелося відмовитися від своєї мрії і піти працювати, щоб утримувати нашу маленьку сім’ю із двох людей. На моє двадцятиліття дід подарував мені машину. Щоправда, модель була стара, але я все одно була дуже рада. Дідусь все частіше хворів, я намагалася його доглядати. Було бол яче навіть просто думати про те, що колись він мене покине. Але як відомо, всім нам доведеться піти. Дідуся не стало, коли йому було вісімдесят чотири роки. Він пішов тихо, просто заснув і не прокинувся.
У мене не було заощаджень, щоб організувати йому добрий похорон, бо все я витратила на ремонт машини, тому я взяла kредит. Похорон організувала. Але потім, як на зло, мене звільнили з роботи. Я не знала, що робити. Залишилася зовсім одна із заборгованістю банку. Я намагалася знайти роботу, але нічого не виходило. Я була вся на нер вах, уже думала про те, щоби nродати квартиру, адже колектори періодично навідувалися. Однієї ночі мені наснився дід, він показав місце схованки у шафі, де зберігалися золоті прикраси. Вранці я перевірила це місце і знайшла там багато золота, яке дозволило не тільки покрити борг, але й виконати свою мрію і вивчитися на кухаря. Ось така містика.