Чоловік поїхав у село проводжати свою сестру в останній шлях, тільки повернувся не один, а з онукою сестри. Мати її покинула, коли тій було всього два роки, і поїхала з kоханцем. Я ніяк не могла зрозуміти, чому чоловік привів її до нас, адже ми вже у віці: скоро може і нас не стати, а дівчинці було 13 років, треба було її піднімати на ноги. Я, чесно кажучи, просто пошkодувала його племінницю, накрила на стіл і покликала поїсти. Вона дуже со ромилася, не знала, як поводитися, щоб не заважати, адже розуміла, що їй тут не дуже раді.
Вона сказала, що доnомогатиме нам у всьому, тільки не треба віддавати її до притулку; якщо чесно, я не знала як вчинити, і ось через деякий час не стало мого чоловіка, я залишилася одна з нею. Мої діти приїхали лише на кілька днів. Поїхали – і вся домашня робота лягла на плечі племінниці; вона встигала і вчитися і все по дому робити, для мене готувала їжу. Коли мені стало погано і я злягла, зателефонувала дочці і попросила привезти онучок, щоб вони наглядали за мною. Наступного дня приїхали мої онуки: одній 16, іншій 14 років. Того дня вони багато гуляли, повернулися додому пізно. А племінниця пішла на деякий час до сусідів, і коли я попросила онучок щось приготувати чи забратися, вони сказали, що не звикли вдома до такого.
Наступного дня вони зателефонували батькам, щоб ті забрали їх. І ось, онучок забрали, я знову залишилася з племінницею. Того дня я вирішила подзвонити нотаріусу та переписати квартиру на нерідну онучку, потім зателефонувала синові та дочці, повідомила про це. Цікаво, що після дзвінка вони одразу ж приїхали: дочка взагалі почала говорити, що на старості років у мене дах поїхав, коли переписала квартиру на нерідну онучку. Я сказала, що все правильно зробила. Після того, як діти пішли, дівчина підійшла, подякувала та запитала, навіщо я це зробила, адже вона не рідна мені. На що я відповіла, що вона рідніша за рідну.