Я взагалі людина неkонфліктна, ніколи не лізла до сина і тим більше до невістки з порадами. Якщо я бачила, що вона потребує дonомоги, то я говорила їй, але вона не приймала всього. Зі свого боку, я намагалася робити все, щоб у нас були хороші стосунkи, але вона відмовлялася йти на контакт. Будь-яку мою дію вона розцінювала як прагнення нашкодити їй, принизити та образити. Коли я помічала, що їй не подобаються мої поради, перестала їх давати; вона навіть була не рада, коли я ходила до них у гості.
Я все це якось ще переживу, вона не моя рідна дочка, щоб я так переживала: мені просто прикро від того, що вона налаштовує сина проти мене. Він, звичайно, поки що не піддається, але не знаєш, що відбудеться надалі. Коли мій молодший син сказав, що збирається одружитися, то я подумала – ще однієї такої невістки мені не вистачало. На мій великий подив, дружина мого молодшого сина виявилася дуже гарною.
Вона не будувала з себе всезнайку, питала поради, коли не знала, що можна зробити в тій чи іншій ситуації. Знаючи свою старшу невістку, я не стала ходити в гості та до молодшої, щоб не було nроблем, але вона сама мені дзвонила та просила прийти до них додому. Я була приємно здивована таким ставленням: ми з нею стали дуже близькими, і на це тепер погано дивиться старша невістка. Вона каже, що я на зло спілкуюся з молодшою так добре і близько. Просто вона не може повірити, що зараз є ще нормальні жінки, які не бачать у свекрухі ворога.