Брат бігав з друзями на вулиці, мама поралася на кухні, а я сиділа за малюванням. Раптом повернувся тато з роботи, зняв взуття і сів за стіл. Мама поклала перед усіма нами тарілки з борщем. Ми їли в тиші. Таке в нашій родині бувало часто. Сварливий погляд мами на батька не давав нам з братом і слова мовити. – Гаразд, – сказав батько, вставши з-за столу, – я пішов. – Може, вистачить? – закричала мама, – ти вже дорослий чоловік, вистачить з тебе пригод! Однак батька було не зупинити. Він пішов у кімнату переодягнутися. – А куди це тато? – запитала я, округливши очі. – До kоханки, – сказала мама.
Папа 2 рази на тиждень кудись йшов після обіду і повертався окрилений, з широкою посмішкою і новими силами. Тато повернувся в гарній сорочці, нових штанях, надів свої лаковані туфлі, попрощався і вийшов з хати. – Куди це він так, – знову запитала я. – Вже немаленька, можеш сама перевірити, біжи, – сказала мама, поглядом вказуючи на двері. А я чекати не стала, швидkо одягла кросівки і побігла за батьком. Я бігла довго, але добігла до гарного будинку. Я ледь як відкрила величезні двері зі всякими закарлючками і побачила, як батько піднімається по сходах. Я пішла за ним. Він увійшов в одні двері, а за ним пішла гарна жінка в червоному платті.
Помітивши мене, яка забилася в кут, вона усміхнулася, відкрила двері, пропустила мене вперед жестом руки і сказала: – Заходь, сміливіше. Я зайшла і побачила сцену, де стояв тато і купа людей, які влаштувалися на кріслах. Я зайняла таке місце, щоб мені було видно, що діється на сцені. Через кілька хви лин всі затихли, тато заспівав. Він заспівав арію. Такого гарного голосу я в житті не чула і ні за що б не здогадалася, що мій суворий тато здатний на таке. Коли він закінчив, зал вибухнув оваціями. Тато побачив мене і посміхнувся мені. Я була горда, а він зра дів, що я сиділа в залі. Мені стало зрозуміла поведінку мами: вона ревнувала тата до сцени.