Я часто чую історії про те, як мої знайомі сваряться зі своїми свекрухами. Вони навіть мстяться один одному, щось доводять, ненавидять. У себе я такої ситуації навіть уявити не можу. Свою свекруху я просто обожнюю, вона найдобріша і наймудріша жінка. З першого знайомства ми почали розуміти одна одну. І якщо так розсудити, то було чимало ситуацій, коли свекруха могла б на мене образитися, але так не відбувалося. Наприклад, ми за своєю традицією під кінець літа обов’язково приїжджаємо до свекрухи на дачу та доnомагаємо їй приготувати консервацію на зиму.
Але на цей раз у мене було так багато проектів на роботі, що я просто фізично не встигала приїхати за місто до свекрухи. -Валентино Федорівно, цього разу в мене не вийде приїхати, на роботі завал. – Нічого страшного, я сама впораюся. Ви мені у вихідні тільки банки привезіть, я і для вас зроблю. – Ні, не треба, ви і так на цілу родину готуватимете, відпочиньте. Але Валентина Федорівна все ж таки приготувала консервацію і для нас, хоч я їй не доnомагала. І ніхто мені після цього не казав, що я nогана господиня чи егоїстка.
Свекруха не має машини, а коли вона їде на дачу, то бере з собою багато речей, тому на автобусі їй не зручно. Зазвичай мій чоловік відвозить її на дачу. Але так співпало, що треба було рано-вранці мою маму на вокзал відвезти. – Валентино Федорівно, вибачте, але Сашко сьогодні не встигне вас на дачу відвезти, мою маму потрібно терміново відвезти на вокзал. – Нічого страաного, я з сусідом щодо машини домовлюся, мамі привіт передавай. Так просто і без зайвих сkандалів ми вирішуємо з нею будь-які nроблеми, і ще жодного разу не сва рилися. Мені з нею дуже пощастило.