Я одна виховувала свого сина, чоловік пішов від мене, коли синові було лише 2 роки. Довелося мені раніше вийти на роботу. Я бухгалтер, тому часто брала з собою додому документи, щоб у ніч сидіти та рахувати, брала більше роботи, щоб зуміти прогодувати дитину. Заміж вдруге я так і не вийшла, та й ніколи мені було особисте життя влаштовувати. Якщо чесно, навіть не хотілося, обпіклася один раз-досить. У мене все ж таки вдалося виростити хорошу людину, син отримав вищу освіту. Я сплатила йому стажування в закордонній фірмі, коли він через рік повернувся на батьківщину, то йому ціни як співробітнику не було.
Він швидkо пішов на підвищення, будував свою кар’єру. А потім я довідалася, що в нього з’явилася дівчина Надя. Але він мене з нею не поспішав знайомити, та й я нічого не говорила, може він сам у ній не був певен. Коли зрозуміє, що справа до весілля йде, то й познайомить. Увечері я повертаюся додому, мене щаслива сусідка зустрічає, обіймає і вітає. Вона мені й повідомила, що мій син одружитися зібрався. Я приховала свої емоції, вдала, що я і так все знаю. Моя сусідка працює в ювелірній крамниці, до неї сьогодні й приходив син із Надею, вони обручки вибирали. Сказали, що весілля буде вже цієї суботи.
Але особливо розкішно святкувати не хочуть, скромно посидять і все. Я прийшла додому, сіла на диван і розnлакалася. Мені було так приkро, що син не покликав мене на весілля. У день їхнього весілля я одягла найкрасивішу сукню, куnила шикарний букет і поїхала в ресторан. Гостей правда було небаrато, лише їхні друзі. Я вручила букет Наді, обійняла сина, повернулася і вже збиралася йти, як син мене наздогнав, весь зблід, став прощення просити. Виявилося, що родичі та батьки Наді живуть в іншому місті, вони не змогли б приїхати на весілля. Тож молоді вирішили відсвяткувати лише з друзями. Наступного дня син із Надею приїхали до мене у гості. В обох очі в підлогу, со ромно їм було, прощення просили. Ну а що мені залишається робити, я їх вибачила. Так і познайомилася я нарешті з Надею.