Вперше він побачив її в сільському клубі. Не помітити її було неможливо. Всі дівчата навколо були ошатно одягнені, а вона прийшла в спортивному костюмі і кросівках. Було видно, що їй нудно. Гучна музика швидkо втомила. Щось було в її рухах таке, що відразу закарбувалося у розумі. Та й обличчя було дуже симпатичним. Очі великі, зелені, як свіже листя, сильно виділялися на тлі блідого обличчя. Губи маленькі, акуратні. Вела вона себе якось вільно, відразу видно, що міська. Підійти познайомитися не поспішав, страшно було, але весь вечір не зводив з неї погляду. Вона поїхала додому рано з подругами на машині якогось приятеля. Він непомітно поїхав слідом, щоб дізнатися, де вона живе.
А через день він вже все про неї знав. Дійсно міська, працює вчителькою літератури в місцевій школі. З цього пам’ятного дня вона снилася йому щоночі, не міг ніяк з голови викинути. Уві сні її обличчя нахилялося дуже близько, і її обличчя обромляла тепла посмішка. Кожен раз, коли він її зустрічав, серце боляче стукало об ребра, як ніби хотіло вистрибнути. А зустрічав він її досить часто, сам підлаштовував такі”випадковості”. Але ніколи не підходив занадто близько, ніколи не розмовляв. Навіть спостерігати за нею ось так здалеку було щастям.
Марині першій ці переглядки набридли. Хлопець симпатичний, відразу видно, що заkоханий, але занадто нерішучий. Вона сама якось повернулася до нього обличчям і подивилася прямо в очі. Він потонув у цьому зеленому вирі, розгубився, забув, як дихати. – Ну і довго ти мене переслідувати будеш? Губи склалися в глузливу посмішку. – Поки не вийдеш за мене заміж! – випалив хлопець і збентежився. Дівчина дзвінко розсміялася. – Це пропозиція? – А хоч би й так! Тут вже дівчина розгубилася, побачивши в його очах рішучість. – Але я ж тебе зовсім не знаю…. – Дізнаєшся і полюбиш! Він несподівано притягнув до себе і обійняв її. Саме в цей момент щось в її голові клацнуло. Вона відразу зрозуміла, що це той самий…