У Насті була мрія – відкрити свою кав’ярню. Тому для початку вона вирішила влаштуватись туди працювати, щоб зрозуміти всю схему, а потім уже домагатися своєї мрії. Якось до кав’ярні прийшов один незвичайний чоловік у кольоровому шарфі. У нього було дивне ім’я Віолент , але Насті він весь так сподобався, він був зовсім не такий як усі, у собі він був художником, який шукав свою музу. Нею стала сама Настя. Через якийсь час пара розписалася. Але сестра Насті крутили пальцем біля скроні і кричала на неї: -Твій незрозумілий Віолент не працює, ви на що жити будете? -Що ти розоралася? Частина квартири батьків належить мені, отже , ми з чоловіком житимемо в моїй кімнаті. Так вони й переїхали.
Настя nродовжувала працювати у кав’ярні, паралельно шукала для чоловіка роботу. То треба було в квартирі стіни розписати, то терміново митець був потрібен. Але Віолент ішов працювати без ентузіазму. Він думав, що просто витрачає свою дороrоцінну енергію. А потім Настя заваrітніла. Батьки їй одразу сказали, що самі вже у віці, їм потрібно ліки собі куnувати, тож повністю утримувати онука не зможуть, нехай чоловік шукає роботу. -Та як ви смієте, це ж ваш онук! Але щоб уникнути будь-яких сварок, батьки переїхали на дачу.
Настя залишилася у квартирі з чоловіком, після народження дитини вона зрозуміла, що чоловік її реально ні на що не придатний. Він навітьне може помити посуд за собою. Дівчина мала сильне недосипання, ще й не вистачало грошей на їжу, а молоко закінчувалося. Тоді вона психанула і поїхала до батьків на дачу, вибачатися. Назад вона повернулася з батьками, і вона всі разом вигнали зухвалого Віолента з дому. Той спочатку обурився, а потім кинувся вибачатися. Але було дуже пізно, у Насті більше не було сил тягнути на собі чоловіка-альфонса.