Я зустрічалася з Максимом уже 5 років. Але ми жили разом, вели побут разом, працювали. Можна сказати, що ми ідеальна пара навіть схожі на сім’ю. Але мені набридло, що я марную час, а в нас так і не було весілля. Мені скоріше вже хотілося наро дити дітей, але коли я заводила з Максимом цю тему, він весь час повертався, казав, що в нього роботи багато, що зараз не найкращий час. Але годинник-то цокає. Подруги говорили, що всі чоловіки такі однакові, вони бояться відповідальності, тож він не поспішає зі мною до РАГСу.
А мати казала, що він просто не хоче. Тому що люблячий чоловік не мучитиме жінку і сам захоче зробити пропозицію. Останньою краплею мого терпіння став вихід моєї колеги в дек рет . Я теж хотіла дитину, але народжувати без шлюбу для мене неприйнятно. Тому я вирішила діяти напевно. Вранці я зробила смачний сніданок, принесла Максиму у ліжко. Поки він пив каву, я сказала: -Нам Треба роз лучитися. -Що? Але чому, ми ж не сва рилися, у нас все добре. -Це у тебе все добре, а я хочу нормальну родину.
-Розумієш у чому справа. Ми живемо у тебе у квартирі, ти заробляєш більше. А якщо я стану твоїм чоловіком, з’являться діти, то ти змушуватимеш мене все робити, сама ж маніпулювати тим, що ти успішніша і багатша. -Яка маячня … і що ти пропонуєш? -Давай, щоб все було чесно, куnи мені машину. У тебе буде своя квартира, а в мене моя машина, щоб у матеріальному плані ми були рівними. Після цього я ще довго сміялася Максимові в обличчя, адже він все це говорив на повному серйозі. Пропонує мені шлюб із ним, із невдахою, натомість хоче куnить машину за мої гроші. Це був останній ранок, коли я бачила Максима.