Я росла в сім’ї, де мене не любили, не поважали і використовували в якості служниці. Рідний батько рано пішов з життя, коли мені було всього шість. Пам’ятаю, як він місяцями лежав і страждав через важку хво робу. Я була маленькою, але пам’ятаю, як тато говорив: «Все буде добре, донечко, ти, головне, слухай маму». Він любив мене, більше за всіх на світі. Так що після його втрати мені було дуже бол яче. Після тата мати знову вийшла заміж за такого чоловіка, який без серйозного приводу міг накричати на мене або навіть підняти на мене руку. Я його ненавиділа всією душею і сподівалася скоро вибратися з цього будинку.
У мене була сестра від вітчима, яку настільки балували в дитинстві, що вона істерила і влаштовувала сцени, коли їй щось не куnували або не дозволяли робити. Вона, чомусь, була впевнена, що я їй повин на: то воду принеси, то кімнату прибери, то віддай свій одяг. І мені не залишалося нічого, окрім як виконувати її накази, в зворотному виnадку мене чекали жорстокі покарання від мами. Інших родичів у мене не було, крім звичайно бабусі по материнській лінії.
У цьому світі я любила тільки її. Вона була занудною і суворою старенькою, але хоча б не поводилася зі мною, як з тварюкою. Мати не спілкувалася з нею і мені не дозволяла. Але коли бабуся захво ріла, подзвонили її сусіди, попросили приїхати і доглянути за нею: мати відправила туди мене. Я була щаслива. Через рік бабуся пішла з життя і переписала все майно на мене. Зараз мати з чоловіком хочуть відібрати у мене спадок, а я просто взяла і перестала з ними спілкуватися. Давно мріяла про це. Якщо що трапиться, закон на моєму боці.