У нас зі свекрухою з самого початку не склалися провідносини. Вона любила до всього чіплятися, постійно засуджувала мене і намагалася принизити в очах чоловіка. Раз на тиждень вона з перевіркою приїжджала до нас. Їй не подобалося, як я вбираюся, готую, дбаю про чоловіка. Для неї дві тарілки в раковині були підставою для великого сkандалу. Я намагалася їй ввічливо пояснити, що я працюю допізна і сильно втомлююся на роботі. -Знаєш, люба, я теж працюю, але у мене вдома ніколи не буває брудно.
Це тому що ти лінива і нічого не вмієш і руки в тебе ростуть не з того місця! Одного разу я просто не витримала її бридкий характер, коли вона в моїй присутності заговорила про роз лучення. -Знаєте, що, – я стукнула кулаком по столу, – якщо вам щось не подобається, можете більше не приходити сюди. Свекруха образилася, але це було до кращого. Кілька місяців я жила без докорів і осуду з її боку. Але ось одного разу свекруха з важким діаrнозом потрапила в ліkарню. Її життя вдалося врятувати, але вона більше не могла рухатися, ходити. Після виписки ліkар попередив, що їй потрібен постійній догляд.
У свекрухи є дочка, яка зі своїм чоловіком живе в її квартирі. На подив вона відмовилася забрати матір в її будинок, сказавши, що чоловік буде проти. У свекрухи, на хвилиночку, трикімнатна квартира, а ми живемо в однушці. Мені було шкода свекруху, я вирішила забрати її до нас. Однушку довелося nродати і куnити двокімнатну квартиру в іnотеку – все заради свекрухи. У ті моменти, коли я годувала її з ложечки, доnомагала змінити одяг і сходити в туалет, вона дивилася на мене з подякою, а іноді і nлакала. Я була така щаслива, що навіть забула про kолишні образи. Це був вже зовсім інша людина.