Олександра Сергіївна працювала вихователькою в дитячому будинку. Вона дуже раділа, коли у дітей з’являлися нові батьки. Цього разу настав час і Андрійка. Вона довго доглядала за хлопчиком – вчила його знову любити життя, вчила довіряти людям. Його мати залишила його біля дверей дитячого будинkу, коли йому було шість. Олександрі Сергіївні вдалося знайти спільну мову з дитиною. У кабінеті директора хлопчика чекали усміхнена жінка і строгий чоловік. Пройшов рік з того дня. Олександра Сергіявна гуляла з дітьми у дворі. – Олександра? – раптом почувся чоловічий голос. Перед нею стояв чоловік, тримаючи за руку Андрійка. – Ми можемо поговорити? – Звичайно, – здивувалася вона.
– Розумієте. Моя дружина нарешті в положенні. Словом … Жінка вже все зрозуміла: – Ні, ви цього не зробите! – Моя рідна дитина важливіша! – крикнув чоловік, віддав папери і швидkо пішов до воріт. Так Андрійка кинули вдруге в його житті. Так минуло півроку. Олександра та інша вихователька вели одну з груп в кіно. Раптом Олександра почула, що хлопчик закричав «мама» і побіг в інший бік. Чоловік дуже розлютився, а ось його дружина шалено зра діла. Олександра забрала у неї з рук Андрійка, пригорнула до себе, і сказала, щоб вони трималися подалі від хлопчика.
Пізніше виявилося, що чоловік обдурив жінку, сказавши, що рідна мати Андрія хоче забрати його. Все це Олександра Сергіївна дізналася вже пізніше. А ввечері її запросив до себе директор. Увійшовши в кімнату, вона одразу побачила ту жінку, Світлану. Світлана відразу встала і швидко підійшла до неї. Вона виховательці все пояснила, сказала, що чоловік все зробив за її спиною. Вона хоче повернути хлопчика і дуже любить його. Вони йшли по коридору і Олександра молилася за те, щоб Андрійко пробачив Світлану. Через секунду вона тримала його в обіймах. Хлопчик міцно обійняв Світлану, він пробачив маму.