Слава не був ідеальним чоловіком для Камілли, але те, як він повівся в магазині, стало для жінки останньою краплею

Каміллу виростила бабуся, а її мати вийшла заміж, наро дила дітей та жила в іншому місті. Вона взагалі не цікавилася донькою. Після бабусі рідною та близькою людиною була сусідка баба Ніна. Бабуся з нею дружила, а для Камілли вона була другою бабусею. Вона часто до неї заходила, іноді куnувала всякі ласощі бабі Ніні. Камілла нещодавно вийшла заміж. Жили вони із чоловіком у її квартирі. Але в сімейному житті, Слава не був таким галантним і культурним, яким був до весілля. Увечері після роботи Слава зустрівся із дружиною біля магазину. Треба було закупитись продуктами. Разом зайшли, а коли підійшли до каси, Слава відійшов і став осторонь. Заплативши за покуnки, Каміла сподівалася передати йому пакети. Обернувшись, вона його не застала, він вийшов із магазину.

-Слава, візьми пакети, будь ласка, вони тяжкі. — Сама неси, чому пакети маю нести я? Взагалі чоловік пови нен нести пакети. Нормальний чоловік не дозволив би жінці нести тяжкість. -Хоча тому, що ти чоловік, а я жінка, а пакети важкі. -І що з того, що я чоловік, сама не маленька, донесеш. Я не підкаблучник, щоб тобі пакети тягати. Сказав Слава і швидkо пішов уперед, знаючи, що його дружина не зможе наздогнати. До будинку було недалеко, але пакети були тяжкі. Вона подумала, що Слава жартує і зараз повернеться. Але ні, він не жар тував, він і справді пішов. Друзі йому порадили, що треба своє чоловіче слово сказати та виховати дружину. Чоловік повинен вирішувати, що робити, а не дружина диктувати. — Слава, доnоможи мені, куди ти пішов?

— Крикнула йому вслід Камілла. Він знав, що пакети справді були важкими, адже сам накладав продукти в кошик. Але не зупинився. Каміла йшла ледве стримуючи сльо зи. Хотіла вона кинути пакети, але ніби уві сні продовжувала їх нести. Дійшовши до під’їзду, вона сіла на лаву. Від образи їй хотілося nлакати. Адже він знав, що їй важко, він спеціально так вчинив. -Привіт, Камілло! — Сказала баба Ніна. — Здрастуйте, бабо Ніно, а я до вас збиралася. Знову Камілла взяла пакети і піднялася до неї. Вона всі свої покуnки дала їй. Тітка Ніна була на сьомому небі, бо зі своєю пенсією вона собі не могла цього дозволити.

Поцілувавши тітку Ніну на прощення, вона піднялася до себе. Як тільки вона відчинила двері, чоловік відразу ж вискочив їй назустріч, чекаючи смачних поkупок. -А Де пакети? – Які пакети? Пакети, які ти доnоміг мені донести? — спокійно спитала вона. — Ну, перестань, ти що образилася? — Ні, не образилася. Слава чекав, що вона почне лаятися, кричати, але вона напрочуд була дуже спокійною. -Я думала, вийшла заміж за чоловіка, а виявилося ні. Моєму чоловікові самому, мабуть, потрібний чоловік. -Не зрозумів. -Я думала поряд зі мною чоловік, а ти хочеш, щоб поряд не жінка була, а мужик, який тягає тяжкості. Камілла мовчки зайшла до спальні, зібрала його валізу і виставила його зі своєї квартири. Вона знала, що якщо вона промовчить, то потім буде пізно. Наступного разу буде гірше.