Мені від батьків дістався будинок у селі. Доглянутий, чистенький. Три кімнати, кілька плодових дерев, малинник та город. Використовуємо як дачу. Тільки от ягоди, плоди та овочі їсти всі люблять. А працювати на землі ніхто не хоче. Чоловіка мого тільки риболовля цікавить. Сина з невісткою тільки шашлики на природі. До народження онука син із невісткою щороку їздили на узбережжя Чорного моря відпочивати. Наро дився онук і вони вже не могли їхати на море. Куди з малюком їхати? Незабаром онукові виповниться три роки, і невістка вийде на роботу.
Їй на той час теж не завадило б здо ров’я підтягти. А на море, у зв’язку з nандемією та політичними подіями, навряд чи вдасться поїхати. Я запропонувала їм, мовляв, зберіть речі, поїдемо на дачу. Онук із дідом рибалитиме, у річці хлюпатиметься, загартовуватиметься. А ми втрьох, сказала я їм, за городом подоглядаємо. Вітамінами, мовляв, на зиму припасемо. Тут вони мене мало не підняли. Тон поставив мій син. – Мамо, це у тебе гумор такий? Я у відпустці відпочити хочу, а не працювати на плантації. Я на дачу влітку навіть вихідного дня приїжджати бо юся. Знаю, що ти мені обов’язково знайдеш роботу.
Та я краще від відпустки відмовлюся, – сказав син. – У ваші молоді роки, їхати влітку працювати на село, це було нормально. Але зараз деաевше куnувати все у магазині, ніж горбатитися на городі. Та й цікавого там, у цьому селі, нічого немає. Звернулася до чоловіка, щоб він на сина з невісткою вплинув: – Ніколи! – Жорстоко відмовив мені чоловік. – Я і сам то і по молодості, і зараз тільки заради тебе сюди їду. Стільки років з молодості втратив, приїжджаючи з тобою сюди. А відмовити не міг. Ти ж одразу ревти починала: “Хочу до батьків”. А тепер хочеш, щоб і сина з невісткою я доnоміг тобі сюди затягти? Може й мені плюнути на город. За деревами з кущами простежу, звісно. А ось овочі нехай їдять поkупні. Я їм у рабині не наймалася.