Мої батьки мають свій біз нес. Кілька тижнів тому у них виникли nроблеми. І вони вирішили звернутися за доnомогою до моєї свекрухи. Та юрист. Вона сказала, що може вирішити nроблему, але натомість вимагала переписати на себе квартиру моїх батьків. Коли мама мені про це розповіла, у мене просто планка впала від такого на хабства. На кого я, затята, накинулася? Ясна річ – на чоловіка. Той, на мій подив, не тільки не став виправдовувати або якось її захищати, а підтримав мене. Більше того, зателефонував своїй матері та накинувся на неї зі звинуваченнями.
Та намагалася виправдатися, сказала, мовляв, у справі моїх батьків доведеться оминати закон. А це ризики. Тому стандартна плата недоречна. – Ну, тоді попросила б підвищену ставку! Або відмовилася б! Але навіщо так на хабніти! Зовсім совість втратила! – Розорявся на неї мій чоловік. Ось чого свекруха домагалася? Навіщо висунула цей безглуздий ультиматум? Невже сподівалася, що мої батьки погодяться? Вона хотіла у такий спосіб принизити моїх батьків? Якщо так, то вона нічого не досягла. Натомість нажила собі недругів. Та після цих слів батьки не перепишуть на неї квартиру, навіть якщо це буде єдиним виходом.
Мої батьки не останні люди у місті, а моя свекруха тут не єдиний юрист. По суті, до неї звернулися лише тому, що по-родинному хотіла дати можливість заробити. А свекруха погналася за журавлем у небесах і впустила синицю з рук. І чого досягла свекруха? Нажила неприязнь із боку родичів. Навіть син із нею тепер не спілкується. Що вже говорити про мене та моїх батьків. Звісно, мої батьки знайшли потрібного адвоката. Звісно вирішили свої nроблеми. А я сподіваюся, що свекруха ніколи не з’явиться в моєму житті. Мене з дитинства вчили, що краще виявитись від доnомоги, ніж приймати її на колінах. Як мене вчили, так самі й вчинили.