Останні місяці було дуже важко на роботі. Я працюю медсестрою в ліkарні, у нас було скорочення і вільних рук не вистачало. Я працювала часом відразу по кілька змін один за одним, так що вже переставала відчувати, коли день, а коли ніч. До того ж доводилося доnомагати старим пересуватися по палаті, перевертати їх на бік, через це у мене з’явилися nроблеми зі спиною. Я практично не спала і не їла. Мій чоловік бачив мій стан, тому сказав, що ми просто зобов’язані поїхати на море.
Я була не проти, мені терміново потрібен був відпочинок. Тоді свекри запропонували нам взяти з собою їх племінницю. Все одно на море їдемо, ось заодно і дитина відпочине. Але дівчинці всього 5 років, це ж потрібно постійно за нею дивитися, стежити, доглядати, грати… це був тоді не відпочинок для мене, а відпочинок для дитини. А я і так була без сил, тому вчинила егоїстично і сказала, що за дитиною дивитися не збираюся.
Тоді свекри вирішили все одно поїхати з нами і взяти з собою дівчинку. Вони заселилися в сусідньому номері. І я була так рада, що прийняла правильне рішення, тому що дівчинка не давала їм спокою. Вона постійно просилася на дитячі майданчики, купатись свекрам вона теж не давала, тому що хотіла, щоб з нею пограли. Свекри так намучилися з дівчинкою: просто ні хвилини спокою. А під кінець вона і зовсім застудилася, тому їм довелося повертатися додому раніше покладеного. А ми з чоловіком спокійно відпочивали в своє задоволення, куnалися в морі, пили коктейлі. Як добре, що я хоч раз в житті повела себе егоїстично і не взяла відповідальність за племінницю свекрів.