Стас йшов додому пішки, коли незнайомий хлопчик попросив нагодувати його. Але чоловік не знав, як ця дитина змінить його життя

Стасу сорок років. Він топ-менеджер у великій компанії. Тим не менш, пам’ятаючи, що сам піднявся з нижніх чинів, не загордився, а залишився все тим же простим хлопцем. Хороша посада, висока зарnлата, машина, квартира. А толку? Якщо його в цій квартирі ніхто не чекає. Колись обпікшись зрадою дружини, він не заводив постійних подруг. Дві-три зустрічі і розставання. Ось і зараз, він вирішив пройтися до будинку пішки. Поспішати не до кого. — Дядьку, куnіть мені, будь ласка, поїсти, — почув дитячий голос. Хлопчина років восьми не виглядав бездомним.

Чисто, акуратно одягнений. Стас взяв його за руку і повів до кіоску шаурми. Купив хлопчикові фастфуд. На превеликий подив Стаса, хлопчик не накинувся на їжу. Він дістав з кишені пакет і акуратно загорнув туди їжу. — Це для Настусі і мами, — пояснив хлопчик здивованому Стасу. Чоловік тут же замовив ще дві порції.(K/K) — Їж, — сказав він хлопчикові, — мамі з Настею ще візьмемо. Хлопчик накинувся на їжу. — Покажеш, де ти живеш? — запитав Стас. — Угу, — відповів хлопчик. Стас зайшов у магазин, куnив різної їжі. — Пішли, — сказав чоловік…

Як виявилося, Анну з дітьми, Ігорьком і Настею, чоловік вигнав з дому. Вона влаштувалася двірником. Їй дали кімнату для житла. Настя захво ріла, і багато коштів витрачалось у Ганни на лікування доньки. Звідси і голод у них… Стас, мало не через день, приходив до них. Доnомагав Ігорчику з уроками, грав з Настею, поки мати займалася своїми справами… Стас сам не помітив, як полюбив дітей. Та й Ганна пробуджувала в ньому інтерес. І він зважився на шалений, з точки зору обивателів, крок. Він розповів про своє становище Ганні, про те, що прикипів до дітей, що Ганна подобається йому і запропонував переїхати жити до нього. — А ми з тобою? — запитала Ганна. Вони давно вже були на «ти». — У мене кімнат багато. І діти будуть спати роздільно, і ми з тобою. Поки ти сама цього хочеш.