У мого чоловіка є минуле, яке від нас не відстає. Але без “доnомоги” свекрухи цього б не було. Мій чоловік сім років тому одружився з дівчиною, яка заваrітніла. Він не любив її, зустрічалися кілька разів, каже – через жалість. Як тільки чоловік дізнався, попросив дівчину позбутися дитини. Та не послухалась, пішла до своїх батьків. Вони зібрали величезний натовп і прийшли до матері чоловіка. Свекруха умовив сина одружитися з тією дівчиною, поки живіт не видно. Вона не хотіла ганьбитися і ганьбити “нещасну дівчину”. Вони розписалися. Батько тієї дівчини з-за радощів, що хоч хтось узяв його дочку заміж, подарував їм квартиру.
Вони жили там, як чужі, навіть спали на різних ліжках. Чоловік радів тільки тому, що він до народження дитини йшов у рейс. Так і сталося. Перша дружина народила, а його не було. Коли він повернувся і взяв доньку на руки – нічого не відчув. Він не любив її мати, і до неї теж не відчував почуттів. Єдине, що в першій дружині йому подобалося, це те, що вона смачно готувала і дотримувала чистоту. Чоловік вирішив відволікти себе роботою, і у нього це добре виходило. Незважаючи на все, він був родинним, дружині не зраджував, rроші приносив додому. Але дружина завжди скаржилася, що він не приділяє їй уваги, не обіймає, не дбає, а чоловік не знав, що відповідати, адже вона з самого початку знала, що любові там немає.
Після чотирьох років шлюбу дружина йому зра дила. Коли чоловік повернувся з рейсу, друзі все розповіли йому. Він зрадів, адже міг без докорів совісті кинути ее. І сім’я її зрозуміла рішення чоловіка. Він взяв квартиру в іnотеку, не повернувся в батьківський будинок, адже його мама полюбила онуку. Вона часто забирала її до себе і вмовляла сина виявляти до неї інтерес і батьківські почуття. Незважаючи на байдужість, чоловік nлатив kолишній алі менти. Чоловік не хотів цього, адже не відчуває почуттів, не любить її, насильно нічого не зміниш! Через два роки чоловік познайомився зі мною. Ми почали зустрічатися, а через деякий час розписалися.
Свекруха почала приводити внучку до нас і просила мене зробити так, щоб у чоловіка з’явилися до доньки почуття. А тепер свекруха взагалі зна хабніла. Вона приводить дитину, придумує якусь причину, залишає її у нас йде на годину-дві. Я не звинувачую чоловіка, але і дитину шkода. Вона більше тягнеться до мене, ніж до батька. Я дзвоню свекрусі, кваплю її, щоб забрала дитину. Після всього свекруха звинувачує мене в тому, що я не змогла зробити так, щоб чоловік звик до доньки. Ну, вибачте! Я не вважаю, що я несу відповідальність за це. Це не моя дитина, це їх сімейні справи. До того ж, це не я наро дила дитину, знаючи, що чоловік не любить мене…