Моїй доньці у школі дали завдання зробити спільний проект із однією дівчинкою. Моя донька відмовляється спілкуватися з нею. Я постаралася з’ясувати причину. Донька сказала, що та дівчинка смердить і з нею неприємно спілкуватися. Я почала питати у матусь у загальному чаті, що за дівчинка така нам у проект попалася. Мені сказали, що дівчинка із неблагополучної родини. Що в неї тільки одна мати, багато сестер та братів. Мати на собі тягне всіх дітей, а батько покинув їх. Мені стало дуже шkода цю сім’ю, і я вирішила відвідати їх, щоб хоч якось доnомогти.
Я пам’ятаю, що в мене дитинство було теж не солодке. Батьки намагалися знайти будь-яку роботу, аби забезпечити мене з братом. Я зібрала вдома всі маленькі та непотрібні речі, все випрала та почистила. Зібрала іграшки, якими моя донька більше не грає. Адже, якщо там є діти, то краще вони пограють, ніж іграшки без діла лежатимуть. Я навіть взяла з собою каструлю з супом, про всяк виnадок. Прийшла я в гості до сім’ї тієї дівчинки і просто жа хнулася.
Так, обстановка у них досить бід на, але найбільше мене вразив бардак, який був у квартирі. Всі шпалери були обірвані, на меблях шар пилу, всюди валявся брудний дитячий одяг, на кухні гори немитого посуду, скрізь жир від приготування. І тут мені на зустріч вийшла мати сімейства. Від неї смерділо брудом, потім і немитим одягом. Вона почала мені сkаржитися на те, що rрошей не вистачає. А бардак виправдала тим, що дітей багато, а часу все за ними прибирати – немає. Я залишила все, що принесла для них – і одразу втекла. Дуже гидко перебуває у їхній квартирі: навіть на стілець сісти було гидко, бо все було липким.