Кілька місяців тому моя дочка з подружками туром поїхала в інше місто. Всі вони навчаються на другому курсі, з ними були й інші хлопці приблизно їх віку. Загалом, компанія зібралася не з маленьких, так що в разі чого, семеро одного не чекають. Це я сказала, забігаючи вперед. Всі знають, як молоді люблять всі ці поїздки, довгі дороги, пісні, танці по дорозі… ось і моя дочка з цих аматорів.
Доїхавши до пункту призначення, вся компанія пішла гуляти по околицях міста. Саме тоді моя дочка і втра тила свій телефон. Телефон не з найдорожчих, але вона його куnувала сама, за свої rроші, і він доньці був дуже дороrий. Дочка зателефонувала мені з телефону подруги і почала ридати в трубку. У неї вже не було настрою ні на екскурсію, ні на сувеніри, ні на що. Я почала дзвонить по телефону (EV/K) і, якщо чесно, кожен раз думала, що гудків не почую, так як зазвичай у таких виnадках відразу вимикають телефон і виймають сімку.
Однак скоро мені відповіли. А підняв трубку молодий хлопець, Максим, як він представився. Він попросив назвати свою адресу і пообіцяв відправити телефон поштою. Я довірилася йому, продиктувала адресу і пообіцяла йому гарну rрошову винагороду, але Максим відмовився і навіть сам оnлатив все на пошті. Телефон вже у нас, а я, користуючись нагодою, хотіла б подякувати батькам Максима, за те, що вони виховали такого чесного, справжнього чоловіка. Саме завдяки таким людям наш соціум і тримається в сучасних реаліях.