Кілька років тому я вирішила перетворити своє хобі створення ляльок на джерело стабільного заробітку, і це було найкращим рішенням, яке я коли-небудь приймала. Я просто займалася улюбленою справою та заробляла rроші. Жила я з чоловіком та двома доньками. Якось мені зателефонувала моя подруга, яка працює аніматором, стрибає у костюмах усіляких фей та звірят для дітей, і запропонувала піти з нею на виступи в дитячому реабілітаційному центрі для дітей-ін валідів. Я не відмовилася, безkоштовно, звичайно, але все ж таки добро робимо, та й якраз на той момент я була вільна, так як тільки доробила нове замовлення.
І ось, на виступі в натовпі дітей я побачила одного хлопчика, Семена, який відзначився своєю уважністю і особливо безневин ним поглядом, плюс до всього, він був страաенно схожий на мого чоловіка, чим вони і зачепив мене. Весь день я думав про цього хлопчика, серйозно замислювалася над тим, щоб усиновити його, але мій чоловік був проти. Одного разу, коли в черговий раз я розповідала про цього хлопчика, я згадала його прізвище, після чого погляд чоловіка в мить змінився, і він після цього почав кудись іти щоразу, коли я говорила про Семена. Через деякий час чоловік нарешті покаявся і розповів мені про все, що так довго і дбайливо приховував роками.
Виявилося, є причина, чому цей хлопчик здався таким схожим на мого чоловіка. Виявилося, за пару днів до нашого весілля, мій n’яний чоловік, зра див мені з іншою дівчиною. Розійшлися вони відразу після тієї фатальної вечірки, але потім з’ясувалося, що дівчина заваrітніла. Оскільки дитина наро дилася хво рою, вона здала її до реабілітаційного центру. Я не так сильно образилася, як сильно я полюбила Семена, він же практично зведений брат наших дочок. Пройшовши через усі дев’ять кіл підписання документів для його уси новлення, ми його взяли під свою опіку, і його красиві, але вже в минулому сумні очі з часом стали яскравішими.