Донька нагуляла онука, і турботу про нього скинула на нас. Але те, що вона накоїла днями, я їй ніколи не пробачу

Мені сорок п’ять років, нашій дочці двадцять один рік. У вісімнадцять років вона заявила, що вже доросла, і пішла жити до свого хлопця. Нас з чоловіком слухати вона не захотіла. Через два місяці з’явилася заnлакана і зі своїми речами. Виявилося, що вона заваrітніла. Дізнавшись про це татусь дитини кинув її і зник. Вона вирішила народ жувати, ми з чоловіком підтримали її. Природно ми з чоловіком прочитали їй нотації, але сильно не лаялися. Тому наро дила здо рового, міцного хлопчика. Вдача у малюка була спокійна, клопоту нам не доставляв. Ми з дідом душі не чаяли, обожнювали дитину.

Так і наша Тома відмінно справлялася з хлопчиком. Вдень, поки ми з чоловіком на роботі, Тома сиділа вдома, після нашого повернення, відпрошувалася у нас погуляти. Природно, залишивши дитину нам. Останні півроку вона навіть не запитує нас, а просто залишає дитину і йде. Іноді на ніч. Часом йшла в п’ятницю ввечері і поверталася додому ввечері неділі. – Я намагаюся влаштувати своє життя, – відповіла вона мені на моє невдоволення. – Бери Єгорку з собою, і влаштовуй. Хто тобі заважає? – сказала я їй.

Advertisements

– Хлопчик, звичайно, нас любить. Але по тобі він дуже сумує. Пхикає регулярно. Пару тижнів тому, повернувшись у неділю ввечері, вона стала збирати свої речі. А речі Єгорки не чіпала. Сказала, що хоче пожити зі своїм хлопцем. – А син?! – обурено запитала я. – Мій хлопець солідний чоловік, зі своєю квартирою. Я йому з дитиною не потрібна, – відповіла дочка. Після її слів я як з ланцюга зірвалася: – Спробуй тільки кинути сина, і я через суд лишу тебе батьківських прав! – обурилася я. Вона пішла одна. З тих пір не приходила і не дзвонила, щоб дізнатися про сина. Чоловік погрожує не пускати її назад додому і готує документи до суду. Єгорку ми звичайно на ноги поставимо. Але боюся, що історія повториться.

Advertisements

Leave a Comment