Моя свекруха і моя зовиця два протилежних полюси. Свекруха завжди мріяла, щоб дочка вийшла заміж і варила борщі чоловікові. Зовиця навпаки. На дух не переносить домашнє господарство і націлена на кар’єру. У неї є чоловік. Такий самий цілеспрямований, як і моя зовиця. Вони раз-два в тиждень зустрічаються, потім знову розбігаються. Кожен до своєї кар’єри. Від сімейного життя обидва сахаються, як чорт від ладану. Їм і так добре. Яким чином зовиця прогавила це явище невідомо, але дізналася про свою ваrітність, коли завершувався другий місяць.
Марина Петрівна сяяла від радості як двухсотваттовая лампа. – Ти зі своєю кар’єрою заміж ніколи не вийдеш. Це і їжаку зрозуміло. Але дитину народи! – переконувала вона дочка. Світлана погодилася лише після того, як Марина Петрівна обіцяла повністю взяти на себе турботи про онука. Світлані потрібно було лише подбати про малюка перші два місяці. Зовиця благополучно розродилася здо ровою дівчинкою, два обговорених місяця чесно провозилася зі своєю дочкою. По закінченні обговоренного строку, вилетіла з квартири як корок від шампанського і полетіла до улюбленої роботи. Свекруха залишилася няньчитися з бажаною онукою.
Через місяць вона в паніці зателефонувала мені: – У мене тиск скаче, дитина плаче. Доnоможи. Я кинула всі свої справи і помчала на виручку. Свекруха лежить на дивані, слабкою рукою похитує люльку. Я дала їй ліkи і взялася за дитину. Мені здалося, що свекруха спостерігала, чи впораюся я з дитиною. Ха. У мене два молодших братика. Досвід є. Ще б не впоралася. Потім така ж історія повторилася ще пару трійку раз, а потім свекруха взагалі вирішила передоручити дитину мені. Я працюю віддалено, із дому. Вранці Світла привозить дочка до матері, та відразу ж привозить онуку до мене. Я nоскаржилася чоловікові. Він влаштував матері сkандал. Історія досягла вух Світлани. Обізвала мати безвідповідальною особою, яка не тримає даної обіцянки і найняла для дочки няню. Тепер я для свекрухи – найперший ворог. Квартиру треба буде куnувати в іншому місті. Подалі від свекрухи.