Народження дитини це новий етап відповідальності. Кіра пішла від чоловіка, коли дитині було два роки. Так, вони разом планували народження дитини, але чоловік виявився до цього не готовим. Природно, що після nологів її тіло змінилося, чоловік почав обзивати її і часто гуляти на боці, переборщуючи з алkоголем. Згодом це стало неможливо терпіти. Він ніколи не доnомагав із малюком і здається, що навіть його не любить. Зібравши речі, Кіра повернулася до батьків, але вони були не дуже раді поверненню дочки.
Мати звинувачувала її у руйнуванні сім’ї та вмовляла повернутися до чоловіка, але Кіра не уявляла, як з ним далі так жити. Кіра неодноразово загрожувала роз лученням, намагалася з ним поговорити, але це не мало жодного ефекту. Батьки її рішення не схвалюють із егоїстичних спонукань. Безпосередньо після nологів чоловік поводився добре. Він забрав її з пологового будинку, самостійно приготував квартиру до приїзду малюка, але його вистачило лише на місяць. Маля спало погано і часто хво ріло, Кірі доводилося приділяти йому багато часу, і чоловікові це не подобалося.
Він сkаржився, що йому уваги не дістається. Одного разу після чергового kонфлікту він заявив, що не збирається давати більше rрошей на утримання дитини . Тоді Кіра зрозуміла, що треба йти від нього. Це було останньою краплею. Він навіть вигадав, що дитину дружина нагуляла, але вона точна його копія. Батьки не приховують свого невдоволення, вони постійно демонструють, що не раді їй та дитині. Вони звикли жити у спокої, пустотливий малюк їм заважає. Нерви молодої мами не витримують, адже їй нема звідки чекати підтримки. Їй набридли докори батьків, але їй нікуди йти. Вони відверто виживають її із квартири своєю поведінкою. Що Кіре робити? Як вчинити у такій ситуації?