Два роки тому я роз лучилася зі своїм чоловіком і зараз одна виховую двох синів. Сказати, що мені було важко – нічого не сказати. Якось подруга порадила подати оголошення на сайті знайомств. Я послухалася. Шукала самотнього чоловіка, який буде готовий виховувати моїх синів. Вирішила, що нехай відразу знає правду: я мати-одиначка. Подруга була не згодна, щоб я згадувала про дітей, адже хто тоді мені напише? Я ж хочу серйозних стосунkів ? Як може бути інакше?
А навколо одні брехуни і альфонси ? Але моя подруга ні в яку не погоджувалася – тебе ж будуть обманювати – запевняла вона. Але я все-таки сподівалася, що хоч одна порядна людина знайдеться. Мені потрібен був не просто чоловік, а батько для моїх дітей. Подругу я слухати не стала і в своїй анкеті нічого не змінила. Через кілька днів мені написав один чоловік і запропонував зустрітися на нейтральній території. Про себе він розповідав, що він дуже любить дітей.
У нього було багато дітей від різних жінок. Бути ще однією списку мені не хотілося, і я відразу відмовила. Потім мені написав інший чоловік, але не наполягав на зустрічі. Так я про нього і забула. Ще один кандидат відправив запрошення на виставку. Цим чоловіком був Олександр, директор музею. Він був роз лучений. Мав дорослого сина. Різниця в 8 років мене не бентежила, мені було приємно і цікаво його слухати. Ми почали зустрічатися і через три місяці відбулася наше весілля. Моя подруга була здивована, що оголошення дало свої плоди і вирішила теж зареєструватися. Від себе я їй порадила бути щирою з людьми!