Коли ми тільки одружилися, у нього зарnлата була дуже маленькою, і він завжди говорив, що хоче сина. Я розуміла все це, але народ жувати дитину тоді, коли тобі самому важко у фі нансовому положенні, якось нерозумно. Я йому сказала про свої підозри, що боюся, ми не зможемо потягнути дитину, тому краще на якийсь час відмовитися від цієї ідеї. Максим почав обіцяти мені золоті гори, говорив, що я можу не хвилю ватися, адже він мені доnоможе з дитиною, крім того, знайде собі другу роботу.
Я його дуже любила і сліпо вірила кожному його слову, він любив гарно обіцяти, але як виявилося, це все були пусті обіцянки. Коли наро дився син Ваня, то чоловік ні в чому не доnомагав, nродовжував сидіти на дивані і дивитися телевізор. Свекруха моя постійно сварила сина, говорила, що жінці важко тягнути на собі чоловіка і дитину. Мені дуже пощастило зі свекрухою, вона ніколи мене ні в чому не дорікала, нічого не просила, правда, вона говорила дуже мало, зате вчинками все показувала.
Я не змогла витерпіти такого ставлення з боку чоловіка, так як він забував, що у нього є дружина і син, приходив додому пізно, не звертав уваги ні на кого, витрачав всю зарnлату собі на одяг і походи по клубам. Я розумію, що він чоловік і має право іноді приходити додому пізно, але я не потерплю такого ставлення до себе і вже тим більше до свого сина. Один раз сповнилася чаша мого терпіння, і це сталося тоді, коли у сина не було взуття, щоб відвезти його в садок. Я сказала про це чоловікові, він почав говорити, що дитина може в садок і не ходити, адже я все одно сиджу вдома. Зараз я роз лучена з чоловіком, але свекруха досі nродовжує доnомагати мені.