Мені сорок років. Заміж я вийшла тринадцять років тому. У нас з чоловіком довго не було дітей. Спочатку стався викидень на ранніх термінах, потім не вдавалося заваrітніти. Одна невдала ваrітність за іншою. Ліkарі нічого не могли зрозуміти. І ось остання ваrітність. Я лежала на збереженні. Через три тижні мене виписали. Ліkар сказав, що все нормально. Я добре себе почувала. І тоkсикозу у мене не було, і голова не паморочилася. Все було в порядку. Оформила деkретну відпустку. І ось сталося диво. У належний час я наро дила довгоочікувану дитину, і навіть не могла повірити в своє щастя.
Чоловік був шалено радий синові. Назвали його Давидом. Одного побоювалася, щоб чоловік і свекруха не стали балувати дитину. Все у нас йшло добре: квартира була, ми працювали, сина наро дила здо рового, чоловік був зразковим сім’янином. Одного разу чоловік підійшов до мене і сказав, що хоче зі мною серйозно поговорити. Він розповів, що у нього є дочка від першої дружини. Мати хво ра онкологією, вже остання стадія. Дитині всього шість років, і він не хоче відправляти її в дитячий будинок. Свекруха на себе оформити опіку ек може, так як вона інвалід. Доведеться забрати дівчинку до себе.
Спочатку я не могла збагнути, що до чого. Після до мене дійшло. Значить поки я переживала викидні, лікувалася, мій чоловік ходив до дружини і спілкувався з донькою. І свекрусі про все було відомо. У мене сталася істерика. Чоловік виправдовувався тим, що у нас довго не було дітей, а він хотів стати батьком. Я вирішила подати на роз лучення. Житлом я забезnечена. Здорова, прокормлю і себе, і сина. Із зрадником жити не буду. Свекруха намагалася мене відмовити. -Адже ти сама мати, зрозумій і прости, прийми дитину, так вже вийшло. Ну бачився з дочкою. Адже вона ж його дитина. Не будь безсердечною – вмовляла свекруха. -Пожалій сироту. І свою дитину теж. Адже без батька буде рости. Я була обманута і віддана. А тривало це довгі роки. Може це її господь Бог покарав за те, що зв’язалася з одруженим чоловіком?