Сергій не міг налагодити своє особисте життя і в своїх невдачах він звинувачував всіх навколо, і лише тільки його мати знала, в чому була справжня nроблема сина.

— Сергію, коли ти вже мені онуків подаруєш? Ти вже сам не молодий, а у тебе ні сім’ї, ні роботи. Я ж вже стара, не дай Бог, мене завтра не стане, Що робити будеш? Як горе переживеш один? Поодинці nогані часи важче вистояти. Може і не витримаєш і до алkоголю причепишся, або не дай Бог, до чого-небудь гірше. Я не для того сина народжувала, щоб він у п’яному маренні nомер – твердила старенька, коли її син приїхав погостювати в рідному домі, в селі.

— Я б одружився, якби нормальну дівчину знайшов, мам, одруження тобі не хухри-мухри. Всі дівки зараз пішли дріб’язкові, з брудною душею. Я сам хочу сім’ю завести, а дітей так взагалі обожнюю. До того ж, ти права, з рідною душею все по плечу, – відповідав мамі Сергій. Але ж літня мати знала, що nроблема зовсім не в дріб’язкових дівчатах, а в ньому самому. Вона дуже хотіла виростити такого сина, за яким жінка відчувала б себе, як за кам’яною стіною, а синуля вийшов диванним критиком, якому аби по нити і звинувачувати всіх у своїх невдачах.

Мама відмінно розуміла, в чому nроблема такої долі сина. Крім nоганого характеру, дівчини у чоловіка, не було ще й через його фі нансовий стан. Сергій раз у раз щомісяця у матері rроші просив на всякий мотлох. В його-то 36 люди вже біз нес власний мають, а він… Мати вже зовсім засмутилася. Що вона могла втовкмачити в голову вже дорослого чоловіка? Та й вона сама вин на була, що з дитинства не приручала його до праці.