Вийшло так, що мій син мав служити в столиці, а жили ми в іншому місті, довго думали, де ж можна зупинитись на кілька днів, і вирішили поїхати до родичів. Я не хотів завдавати незручностей своїм рідним, тому одразу зателефонував їм, сказати, що якщо їм зручно, то лише тоді приїду. Я поговорив зі своєю тіткою, вона зраділа, сказала, що рада, що я приїду, хоч побачимось. Під час розмови вона не забула попросити морепродукти, адже місце, в якому я живу, славиться цим продуктом.
Я сказав, що обов’язково привезу, нехай не переживають із цього приводу. Настав день мого від’їзду, я купив дуже багато морепродуктів, вирішив nорадувати своїх родичів. Я зібрав речі та полетів до столиці. Долетів я пізно ввечері, тому рідня, зустрівши мене, дала лише чай із сушками та абрикосовий джем. Я нічого на це не сказав, подумав, що просто не встигли щось приготувати. Наступного дня ситуація повторилася, а я не став мовчати, попросив приготувати щось поситніше, але моя тітка не надала цьому особливого значення.
Я просто шоkований був від такого прийому, я думав, що ми стільки років не бачилися, хоч би застілля влаштують. Побачивши, що вони моритимуть мене голодом, я залишив їх сидіти за столом, сам пішов зібрав свої речі, подякував за теплий прийом і побажав їм приємного апетиту. У відповідь, родичі здивовано на мене подивилися, переглянулися, але нічого не сказали. Я хотів забронювати номер у готелі, але виявилося, що про це вже подбали, і батьки призовників могли залишатися безкоштовно в готелі. Жаль, що я не знав про це раніше, тільки дарма я стільки витратив rрошей, а у відповідь отримав таке ставлення.