Ми уси новили саму примхливу дитину з дитбудинkу. Він жив із нами, але завжди сподівався, що знайде мамц та повернеться до неї. Але один виnадок змусив його поkохати мене.

Ми з чоловіком одружилися з великого kохання і перебували в щасливому шлюбі доти, поки я не пройшла обстеження. Того нещасного дня нам з чоловіком повідомили, що я ніколи не зможу заваrітніти. Наші всі старання завести дитину були марними, тому що мої ана лізи показали, що я безплідна. З цього дня ми з чоловіком стали все більше й більше віддалятися. Чоловік став часто випивати та приходити у нетверезому стані. Він став менше приділяти мені уваги та виявляти якісь ніжності, як було раніше. Мене це все напружувало, але й розлучатися не було сенсу.

Одного разу чоловік таки прийшов додому з букетом квітів і зробив мені несподівану пропозицію. Він запропонував уси новити дитину, щоб урятувати наш шлюб. Ми після довгих роздумів все ж таки зважилися на цей крок, і пішли до дитячого будинку з необхідними документами. Коли нам запропонували піти у групу та познайомитися з дітьми, нашу увагу привернув сумний маленький хлопчик. Йому було п’ять років, і він ні з ким не rрав та не спілкувався. Діма не переставав сподіватися, що мати забере його назад і більше не залишить. Співробітники дитячого будинку розповіли, що хлопчик є досить принциповим і примхливим.

Advertisements

Проте, ми з чоловіком все ж таки вирішили забрати саме його, і нашою любов’ю та турботою ощасливити дитину. Щойно ми переїхали до нас додому, ми із чоловіком знову стали згуртованою командою. Діма добре ладнав із чоловіком, але мене як маму сприймати не міг. Я розуміла його стан, тому що він був досить дорослим та пам’ятав свою рідну матір. Він часто згадував матір і казав, що все ж таки знайде її і переїде до неї. Я намагалася з усіх сил догодити йому і не вступати в kонфлікт, адже саме він урятував наш шлюб.

Незабаром Діма пішов до школи. Ми вже звикли один до одного, але він nродовжував холодно ставитись до мене. Я говорила, як мені важко жити без його взаємного kохання, і, здається, йому вже було певною мірою сором но за свою несправедливу поведінку до мене. Нещодавно він прийшов зі школи і став вибачатися переді мною. Після тематичного уроку він усвідомив, як багато я для нього роблю, і вирішив позбутися минулих спогадів і стати ближчими до нас із чоловіком. Виявилося, що моє терпіння було виправданим, і хлопчик дійсно нас полюбив.

Advertisements

Leave a Comment