На хабство мого колеги було вже нестерпним, я йому помстилася і дала хороший урок.

Дивуюся на хабству деяких людей, які користуються добротою інших і при цьому думають, що всі їм винні. Мене страաенно дратує колега по роботі, яка вважає, що я зобов’язана просто давати їй свій ноутбук, щоб вона виконала свої домашні завдання. Я працюю в місцевому кафе, мию посуд, вважаю, що нічого ганебного в цьому немає, так як я ще вчуся, а на роботі дуже легко, роботи не дуже багато, начальники хороші, і у вільний час можна займатися своїми справами.

Я приносила на роботу книги, читала їх там, потім ми з іншою колегою обговорювали це, вишивала, в’язала гачком різні речі, щоб провести день з користю і, щоб не нудьгувати. Потім я стала тягнути на роботу ноутбук, ми включали музику, дивилися фільми, серіали, потім бурхливо обговорювали, мені було весело на роботі, колеги мені подобалися, але в один день з’явилася одна, яка почала дратувати мене. Прийшла Оля до мене, попросила ноутбук, так як вона не встигла зробити домашнє завдання, і якщо не зробить, то її можуть відрахувати з Інституту.

Advertisements

Я дала їй своє майно, сама почала дивитися фільм з телефону, думала, що нічого страաного-один день потерплю. Після цього виnадку, вона стала кожен день приходити і просити у мене ноутбук, я не знала, як відмовити їй, тому давала. Один раз, коли вона прийшла і знову попросила позичити ноутбук, я у неї запитала, чому вона не зробить все вдома, або не принесе свій ноутбук, на що вона сказала: – Навіщо мені тягнути важкий ноутбук, коли ти приносиш свій? Це мене дуже зачепило, я не стала більше тягнути його на роботу, а стала вишивати або в’язати, і ось коли Оля приходила попросити ноутбук, питала, чому я змінила хобі, а я задоволена сиділа і говорила, що з цього дня будуть тільки такі захоплення, нехай звикає.

Advertisements

Leave a Comment