Машенька дуже любила сидіти біля річки, це було її єдиною розрадою. Коли дівчинка хотіла побути однією і зібратися з думками, вона завжди бігла до річки. Але сьогодні річка їй не доnомогла – Маша сиділа там і невпинно nлакала, тихенько повторюючи: «чужа, чужа». Маша вчилася в 8 класі. Вона була кмітливою і розумною дівчинкою, вчилася на відмінно. Її любили вчителі, батьки пишалися дочкою. Одним недільним днем батьки Маші поїхали на ринок, а вона залишилася вдома і взялася за прибирання. Маша почала забиратися в шафі, але вnала зі стільця, а слідом за собою впустила коробку, з якої випnли документи.
Маша почала складати їх на місце і раптом побачила папірець, в якому говорилося про уси новлення дитини. Дівчинка не могла повірити своїм очам. Почувши голос мами, вона швидkо прибрала все в шафу і пішла зустрічати батьків. Звичайно, вони помітили, що дочка nлакала, але не стали її допитувати. Маша стала студенткою ме дичного інституту і зайнялася пошуками біологічної матері. Знадобилося багато часу і зусиль, і ось через два роки у Маші в руках був папірець з точною адресою рідної матері. Дівчина довго не наважувалася піти на цей крок, боячись розчаруватися, дізнавшись причину відмови матері, але все ж зібралася з силами і вирушила в дорогу.
Мати прийняла Машу зовсім не так, як вона уявляла. Жінка зустріла дівчину байдуже і холодно, не попросивши у неї вибачення, навіть не обійняла. Ще деякий час Маша підтримувала зв’язок, але незабаром і це обірвалося. Дівчина не знала, сумувати або радіти. Вона думала, що після зустрічі прив’яжеться до біологічної матері, а насправді вона абсолютно нічого не відчувала до цієї жінки. Маша написала заяву в деканат, щоб поїхати на кілька днів додому до батьків. Побачивши їх, вона була невимовно рада: ніби пережила столітню розлуку. Схопила сир зі столу і пішла до річки-сидіти і міркувати про своє, як в дитинстві…