Я вийшла заміж і жила зі своєю свекрухою. Вона завжди командувала в будинку, завжди була незадоволена мною, перетворювала моє життя в пекло. Я спочатку не розуміла, що взагалі відбувається, а потім стало ясно… мій чоловік завжди боявся її і робив так, як скаже вона. Висловлювати власну думку не вмів абсолютно. З часом я теж стала такою ж зручною, як мій чоловік. Я робила так, як говорила вона, тому що з нею інакше не виходило. Після відходу моїх батьків на той світ, свекруха зробила так, що я переписала свою квартиру на дочку. Я спочатку не погоджувалася, але вона цілими днями говорила про це ; мені все це набридло, і я зробила так, як вона говорила. Це була найбільша помилка в моєму житті.
Коли я переписала квартиру на дочку, та заявила, що квартира куди краще, ніж ще одна бабуся. Ці слова поранили мене прямо в серце. Невже я виростила монстра? Через деякий час я не витримала і вирішила роз лучитися. Так як у мене не було квартири, я пішла просто в нікуди. Мені було бол яче від того, що я виростила таку ж людину, як моя свекруха. Так як вони з бабусею були схожі, дочка вирішила залишитися жити з ними.
Моя свекруха постійно мені дзвонила і щось вимагала; говорила, що я повинна то одне куnити, то інше – для дочки. Я офіційно nлатила алі менти, але вони nродовжували мене діставати. Коли моїй дочці виповнилося 18 років, мені подзвонила свекруха і зажадала, щоб я куnила їй сукню, дала rроші на макіяж, так як у неї випускний, на що я відповіла, що вона вже доросла і самостійна повнолітня дівчина – і я більше нічим їй не зобов’язана. Так, вони настільки мене довели, що я відмовилася від власної дитини. Було дуже боляче, але я розуміла, що я і так дочці не потрібна. Як жити далі-я не знала, але іншого вибору не було, я вже бачити і чути їх не могла. Вони все моє життя зіпсували.