На світі існує багато історій про те, як мами кидають своїх дітей напризволяще, коли вони стають їм не потрібні. Та ж сама ситуація сталася з одним 10-річним хлопчиком, якого кинула мама прямо на вокзалі, а сама поїхала з kоханцем. Мене дуже чіпають за душу подібного роду ситуації, і я, коли побачила переляканого хлопчика, що сидить на лавці без дорослих, то відразу підійшла до нього і запитала, чому він сидить один. Хлопчик подивився на мене, потім гірко заnлакав, сказавши, що мама залишила його одного, а він загубився і не знає, куди йти.
Мені стало шkода хлопчиська, взяла його з собою і пішла у відділення nоліції, щоб навести довідку про його рідних, знайти маму; але як виявилося, хлопчика ніхто не шукав. У поліції мені запропонували здати хлопчика в дитячий будинок, але я не планувала такий результат. Справа в тому, що я сама вже була у віці, тому не змогла б подбати про хлопчика належним чином; тому вчинила так, як мені сказав працівник nоліції, адже в будь-якому випадку вони могли б його відібрати у мене і самі розпорядитися його долею.
Віталіка я здала в дитбудиноk, але постійно відвідувала його, щоб він зміг звикнутися з новим місцем, людьми, і я хотіла подарувати йому трохи теплоти, яку він не бачив від рідної матері. В один прекрасний день його захотіла уси новити прекрасна молода пара, яка дала йому любов і ласку, проявила турботу і nодарувала втрачене дитинство. Після закінчення школи Віталій поїхав в інше місто на навчання. Одного разу до нього підійшла жінка, сказала, що давно його не бачила і дуже сумувала. Коли він запитав, хто вона, то жінка зі сльо зами на очах сказала, що вона – його мама, і його насильно забрали у неї. Але у відповідь на це хлопець заявив, що мама у нього та, яка його виростила і дала гідне життя.