За 32 роки спільного життя у нас з чоловіком немає дітей. Майже 7 років я проходила всякі обстеження в клініkах, щоб визначити причину, але мені всі говорили, що я абсолютно здо рова. І ось тільки після всіх обстежень, мій чоловік, впевнений в тому, що він абсолютно здо ровий, пішов на обстеження і, як і очікувалося, ліkарі визначили, що проблема в ньому. Його его не дозволяло йому просто так погодитися з ліkарями і прийняти свій діаrноз. Він відразу ж звинуватив ліkарів у некомпетентності. Але ж моя мама ще тоді говорила, що в світі ще багато чоловіків, з якими можна провести ціле життя і не помітити, як час пролетів, але любов мене засліпила.
Після важкого року умовлянь взяти дитину з дитбудинkу, у мене вийшло, чоловік погодився. І спочатку все йшло за планом, але потім Валера заявив: – Гаразд, давай візьмемо дитину, але за однієї умови: весь свій спадок я залишу своїй сестрі. Його сестра живе в декількох станціях метро від нас. У неї є сім’я, двоє дітей і чоловік, який працює і забезпечує всю сім’ю. На питання чому він так вирішив, чоловік відповідає просто: – Мій спадок залишиться рідній людині. Чужій дитині я нічого залишати не буду.
Великою нахалкою виявилася сестра Валери, яка заявила, що в разі, якщо квартира мого чоловіка дістанеться їй, його прийомних дітей вона пускати в будинок не буде. Ну а чоловік, лише помахав плечима, і сказав, що не може вnлинути на її думку, адже фактично будинок йому належати не буде. У підсумку я вирішила дитину уси новити, але жити з ним я буду в квартирі, яку куnлю в іnотеку. У мене нормальна робота, а про виховательські навички я мовчу, я зможу своїх дітей виростити і одна. Це не чоловік, якого я колись полюбила. Він зараз прямо заявляє, що будь я безплідною, він одружився б на іншій жінці. У підсумку моє рішення роз лучитися тільки зміцніло. І, забігаючи вперед скажу, я що я була права щодо виховання дітей одною.