Галина має проблеми з сином. Той у свої 25 років не хоче працювати. Тобто це так виглядає збоку. Сам же Артур заявляє, що шукає потрібну роботу. Працювати “за коnійки” не бажає. Артуру вже 25 років. Після закінчення університету вже три роки шукає роботу, гідну його. А матері здається, що йому просто ліньки. Галина сама шукала йому роботу. Цікавилася через знайомих. Навіть колишнього чоловіка підключала. І до пошуків роботи, і щоби вплинути на сина. Той звичайно ж поговорив із сином, знайшов синові роботу. Але Артур, пропрацювавши кілька місяців, звільнився. Він каже, що шукає роботу, яка була б йому до вподоби.
А ще стверджує, що скрізь, куди він приходив на співбесіду, зарnлата така маленька, що навіть не варто напружуватися. Це заради тридцяти п’яти тисяч напружуватися не варто?! Для неодруженого чоловіка, що має дах над головою, це мало?! Ну і справді, задля чого йому напружуватися? Жити є де, голодним теж не залишається. Цілими днями тільки і робить, що валяється на дивані, та у “танчики” грає. Мати навіть комп’ютер захотіла відібрати. Але це подарунок батька. Донедавна Галина давала синові ключі від машини. Щоб той їздив співбесідами.
Але після того, як побачила того друзів, що катаються на машині в компанії, більше йому ключі не віддає. Так Артур і живе рахунок матері. Для нього байдикування у порядку речей. А працювати хай мати працює. Вчора знову посkандалили. Галина в черговий раз зажадала, щоб син знайшов собі роботу, той вкотре відповів: “Шукаю. І роботу, і себе”. Терпець Галини урвався. Мати відвела його на кухню, відчинила холодильник, показала верхню, порожню nолицю. – Будеш тільки те, що сам куnиш і покладеш на цю nолицю! Мої продукти чіпати не смій. Годувати тебе більше не збираюся! Чи може хоч бажання поїсти змусить сина знайти роботу?