У нас із чоловіком чудовий хлопчик, Артем. Коли настав його шкільний вік, ми з чоловіком вирішили, що не морочитимемося з гімназіями чи ліцеями. Син у нас розумний, просто трішки лінивий у навчанні, як усі діти його віку. Якщо з ним посидіти, все буде чудово, він не відставатиме. Так і вчинили. Так вийшло, що в його класі навчаються діти, які з асоціальних та незабезпечених сімей. Але наш хлопчик дуже добрий. Ми з чоловіком намагалися його виховувати доброю людиною, і нам, здається, вийшло. Син не звертає уваги на їхній одяг чи nоганий вигляд, він самотнього товаришує з усіма і всім намагається доnомогти.
Щоразу, коли ми буваємо в магазині, він бере для них деякі речі. Наприклад ручки, дівчаткам шпильки. А у школі пригощає їх обідом. Артемко доnомагає тим, хто відстає в навчанні. Часто запрошує їх до нас у гості, разом роблять уроки. Ми з чоловіком зовсім не проти. Навпаки, пишаємося ним. Проте одній мамі вчинки сина не подобаються. Якось син був у них у гостях. Він відвіз із собою цілий пакет із цукерками та іграшками для однокласника та його молодших братів та сестер. Мама однокласника лаяла його, сказала, мовляв вони ні чого не потребують, самі можуть дозволити собі купити все це, і виставила сина за двері.
І через якийсь час знову щось зробила. Мій син займається боксом. Він єдиний у класі цим займається, оскільки спеціальна форма коштує дуже дорого. Син після занять навчав однокласників прийомам прямо на вулиці. Якось він у дворі продемонстрував друзям один прийом. Та сама жінка побачила це, підійшла і стала кричати. – Заберіть його від моїх дітей. Дивіться, що він творить. Він неадекватний! Не підходь більше до моїх дітей. Син дуже засмутився. Я пояснила йому, що він змушений з ними більше не спілкуватися, і йому стало образливіше від цього. Дитина не розуміє, чому вона повинна перестати спілкуватися зі своїми друзями, якщо нічого nоганого не робила?