Ваrітність у мене протікала дуже важко, періодично доводилося лягати на збереження. А на восьмому місяці ліkарі взагалі наполягли на штучних nологах, щоб зберегти життя дитині. На щастя, всі ці труднощі тепер позаду і у нас росте чудова здорова дитина. Тільки от свекруха різко змінила своє ставлення до мене. Я не могла зрозуміти, в чому завинила, поки одного разу свекруха не завела розмову про те, що дитина на батька зовсім не схожа. – Так, він швидше на мене схожий, а точніше на мого брата. – Я і з вами подібності не бачу. Та ще й народився восьмому місяці. Цікаво чому? Я здивувалася. – На що це ви натякаєте?
– Я натякаю, радість моя, на те, що маю підстави не довіряти тобі. А тому, будь добра, проведи ти тест на батьківство, або не бути тобі дружиною мого сина. Це було дуже приkро. Я захотіла образити її так само, а тому ляпнула: – Без проблем. Я проведу цей тест. Але тільки за умови, що ви теж! – Що я? – Я маю підстави сумніватися, чи свекор батько мого чоловіка, тому я теж вимагаю провести тест на батьківство. Свекруха схопилася на ноги. Я теж. Вона почала було кричати, потім одразу осіклася. Ми так стояли і пожирали один одного очима, коли до кімнати зайшов свекор.
– Ого – сказав він, – сподіваюся кровопролиття не буде? – Не буде, – свекруха сіла, але продовжувала свердлити мене очима. – Звідки ти дізналася? – Запитала вона. Я була в աоці. – Я не знала, – пробурмотіла я. – Ви про що? – поцікавився свекор. – Ми про Вадима, – пояснила свекруха. – Вадим нічого не знає, і ми з батьком будемо тобі вдячні, якщо він і не дізнається. Свекор похитав головою і сказав: – Дівчатка, я йду заварювати чай. І ви підгортайте потихеньку. Якийсь час ми сиділи мовчки, потім свекруха заговорила: – Так, у твого чоловіка інший батько. І мій чоловік це знає. А тепер, скажи чесно, хто батько твоєї дитини? – Мій чоловік. І він це знає. Але якщо він вам необхідний тест, я готова. – Ні. Я тобі вірю. Ти вже пробач мені. І підемо пити чай.