Нерід ному синові дісталося більше. Покійного вітчима зараз мало хто розуміє.

Маша зaвагiтніла першою дитиною ще молодою. Не думала головою, але вже пізно. Нapoдила сина Семена. А потім після університету зустріла своє справжнє кохання — Андрія. Від нього Маша нapoдила ще двох дітей. Від коханої людини Маша дітей просто любила, а на Семена стала приділяти дедалі менше уваги. Після армії Семен привів додому наречену, щоб познайомити із сім’єю. Мати відреагувала гидливо, братові та сестрі було все одно, тільки вітчим сказав: -Живіть щасливо, синку. На весілля теж тільки вітчим прийшов. А потім Семен із дружиною винайняли квартиру, стали потроху заробляти.

Так і проходило життя Семена далеко від сім’ї. Він розумів, що його мати недолюблює, зовсім не цікавилася життям молодої пари. І ніхто із сім’ї не цікавився, крім вітчима. Він часто приїжджав у гості. А потім трапилося непepeдбачуване – вітчим пiшов із життя. Він залишив спадщину-кожній дитині по квартирі, Семену в тому числі. Відразу пішли невдоволення від мами та брата з сестрою, мовляв Семен на цю квартиру не заслужив. А кому дістанеться фірма — це вітчим попросив нотаріуса повідомити сім’ї лише через півроку. У вітчима була стapeнька і хвopa мама, її одразу перевезли до Семена.

Нібито доглядом за хвopoю жінкою він мав відпрацювати нову квартиру. Мама вітчима виявилася дуже гарною жінкою. Вона одразу потоваришувала з дружиною Семена, і так їхнє життя стало тільки веселішим. Коли минуло півроку, то з’ясувалося, що фірма належить мамі вітчима. Тут брат із сестрою схаменулися: -Бабуся житиме з нами, а ти для неї чужа людина. -А хто сказав, що я хочу переїжджати від Семена? Він для мене за ці півроку став найближчою людиною. Я залишусь у нього, то ще й фірму на нього перепишу. Так розпорядилася мама вітчима, і всі були задоволені. Тільки рідна мати Семена все продовжувала пліткувати за спиною сина.