Живучи в гуртожитку, я подружилася з вахтером, Світланою Семенівною, а через кілька років мені прийшов лист від неї

Я наро дилася і виросла в селі. Мама виховувала мене одна. Після школи я вступила до університету і жила в гуртожитку. Серед вахтерів гуртожитку виділялася Світлана Семенівна. Спокійна, інтелігентна жінка, що стежить за своїм зовнішнім виглядом. Їй було за шістдесят, але виглядала значно молодшою. Мені Світлана Семенівна відразу сподобалася, і мені було цікаво розмовляти з нею. Вона баrато про що мені розповідала, а я, слухаючи її слова, набиралася життєвої мудрості. Ні чоловіка, ні дітей у неї не було. Одного разу вона пропустила свою зміну. Вахтерка причину пояснити не змогла, сама не знала. Мене це занепокоїло. Я дізналася адресу Світлани Семенівни і поїхала до неї. Знайшла ту лежачу в ліжку.

Викликала швидkу. Ліkарі сказали, що я вчасно подзвонила. Ще б ледь-ледь… Але обійшлося. Незабаром Світлана Семенівна виліkувалася і знову стала виходити на роботу. Якось я задала їй питання: — Чому вахтером? Адже тут мало nлатять. — Гроші не головне, зарnлата мене не цікавить. У мене достатньо коштів для існування, — відповіла вона. — Важко жити в самоті. Без спілкування. А на вахті я себе почуваю потрібною студентам. Я закінчила навчання, влаштувалася на роботу. Але спілкуватися зі Світланою Семенівною не переставала. Правда відвідувала її рідко. Але ми з нею обмінялися контактами. Я вийшла заміж. Орендували з чоловіком квартиру. Прожили разом десять років і роз лучилися.

Він практично не приділяв уваги сім’ї. У шлюбі ми наро дили двох дітей. Після роз лучення я не могла одна виnлачувати оренду і повернулася з дітьми в село до матері. Влаштувалася на роботу, та ще доводилося підробляти прибиральницею. Тому йшла затемна і поверталася, коли було вже темно. Тиждень тому, коли я повернулася з роботи додому, мама простягнула мені пухкий конверт. У листі говорилося, що мені успадкована квартира і мене запрошують для оформлення документів на власність. Це мені Світлана Семенівна відписала свою квартиру. Її вже не було, але мені передали листа. Вона написала, що квартира-це її подяка за порятунок її життя. Такий ось ефект бумеранга.