Ми мали дуже щасливу сім’ю. Старша донька закінчувала середню школу, молодший синок тільки-но пішов у перший клас. Донька добре вчилася, а син радував своїми здобутками у спорті. Увечері ми, як завжди, чекали на тата з роботи. Діти зібрали іграшки, ми сиділи вже за столом, як раптом чоловік з’явився. Він просто і без емоцій сказав мені, що в нього інша сім’я, і він іде.
Повисла тиша. Чоловік почав збирати свої речі, з дітьми він навіть не попрощався і мовчки пішов. Спочатку заnлакала моя донька втекла до кімнати, слідом за нею у мене потекли сльози. Син сів у куточок і почав безцільно перебирати свої машинки. Чоловік вирішив залишити нам квартиру, але алі менти сплачував дуже мізерні. Мені було важко виховувати двох дітей. Грошей постійно не вистачало. А під кінець місяця доводилося позичати суму у мами, а потім із зарплати віддавати. Мені було важко, я ще не могла пережити це різке роз лучення.
Якось, через півроку після роз лучення, я зустріла свекруху біля свого під’їзду. Вона вся була в сльо зах, почала просити прощення за свого сина. Говорила, що їй так соромно було за його вчинок; вона подумала, що я не хочу її бачити. Але свекруха, на відміну її сина, була адекватною жінкою. Я запросила її додому. Вона так сумувала за своїми онуками, це було одразу видно. А надвечір вона простягла мені конверт. Сказала, що назбирала мені з дітьми трохи rрошей, дуже хотіла нам доnомогти. З того часу свекруха кожні вихідні проводить із нами. А мені разом із нею стало легше переживати роз лучення.